ПРО ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ ПІД ЧАС ВИВІЛЬНЕННЯ, У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ СКОРОЧЕННЯМ РОЗ’ЯСНЕНО КОЛЕКТИВУ БІЛОГІРСЬКОГО ЦЕНТРУ ПМСД
Фахівці відділу з питань дотримання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно – правових актів Управління Держпраці у Хмельницькій області спільно з представниками Білогірського районного центру зайнятості взяли участь в зборах трудового колективу Білогірського центру первинної медико-санітарної допомоги (смт.Білогіря) на якому розглядалось питання вивільнення працівників, у зв’язку із скороченням чисельності.
Головний державний інспектор Олена Окопна особливу увагу присутніх приділила питанню гарантій для працівників під час вивільнення.
Відповідно до вимог статті 5/1 КЗпП України однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Однією з наведених підстав є: звільнення внаслідок змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно із частинами першою, третьою статті 49/2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Законом не передбачено здійснення такого попередження у письмовій формі. Однак, роботодавець має здійснити такепопередження в такий спосіб, щоб у разі виникнення спору міг документально підтвердити факт попередження конкретного працівника про звільнення тадату його здійснення. Водночас,недотримання строку попередженняпрацівника про звільнення, якщо роботодавець дотримав усі інші правила звільнення працівника, передбачені законодавством про працю, не може розглядатись, як підстава для поновлення його на роботі, в такому випадку змінюється дата звільнення з роботи.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець зобов’язаний запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49/2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов’язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають вимогам, щодо професії, спеціальності, які існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював, і не залежно від місця їх знаходження та місця проживання працівника.
Оскільки обов’язок, щодо працевлаштування працівника покладається на роботодавця з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, відповідно до положень частини третьої статті 49/2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов’язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП України). Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу. Працівник може звернутися безпосередньо до суду з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин вказаного строку суд може поновити ці строки.
